Сучасні підходи до управління живлення рослин (факультет агрономії)

Сучасні підходи до управління живлення рослин

Кафедра агрохімії і ґрунтознавства

Факультет агрономії

Викладач – д. с.-г. н., професор Господаренко Г. М.

Анотація:

Мета курсу (інтегральна компетентність) – здатність розв’язувати складні фахові задачі та практичні проблеми з управління живлення рослин, що передбачає застосування теорій і методів відповідної науки і характеризується комплексністю та відповідністю зональних умов, підготовка фахівців до наукової і виробничої діяльності, пов’язаної з підвищенням ефективності застосування добрив та освоєння прогресивних технологій їх застосування з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських культур, відновлення родючості ґрунтів і запобігання забруднення навколишнього середовища.

 Цілі курсу (програмні компетентності):

-   розуміння особливостей і термінології Сучасних підходів до управління живлення рослин;

-   здатність розробляти і закладати досліди з метою виявлення умов оптимального живлення рослин;

-   здатність стало підвищувати планову врожайність за високої якості про­дукції сільськогосподарських культур;

-   здатність визначати сучасними методами потребу в хімічних меліорантах, органічних, мінеральних та інших видах і формах добрив;

-   здатність продуктивно та ефективно використовувати засоби хімізації для підго­товки і внесення;

-   здатність проводити діагностику живлення рослин різними методами;

-   здатність удосконалювати загальноприйняті підходи до удобрення сільськогосподарських культур.

Програмні результати навчання:

-   розуміння особливостей та термінології Сучасних підходів до управління живлення рослин;

-   знати стан і перспективи удосконалення управління живлення рослин;

-   знати сучасні погляди на живлення рослин макро- й мікроелементами;

-   знати сучасні вітчизняні та світові тенденції форм добрив;

-   знати фізіолого-екологічні прийоми управління живленням рослин;

-   знати сучасні підходи до оптимізації живлення основних сільськогосподарських культур;

-   визначати рівень забезпеченості сільськогосподарських культур поживними речовинами:

-   проводити діагностику живлення рослин і давати науково обґрунтовані пропозиції щодо його поліпшення;

- знати роль і місце управління живлення ролин у виробництві екологічно чистої продукції, збереженні навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

- здатність виконувати розрахунки доз добрив і вапнувальних матеріалів;

- здатність уміти ефективно застосовувати різні дози, форми, строки і способи застосування добрив, вапнувальних матеріалів і бактеріальних препаратів;

- здатність оцінювати стан живлення рослин і приймати рішення стосовно усунення виявлених недоліків;

-  вміти визначати загальну потребу в добривах для сівозміни і господарства;

-  вміти проводити ґрунтову й рослинну діагностику живлення рослин;

-  вміти коректувати умови живлення рослин;

-  вміти використовувати дані динаміки живлення рослин для прогнозування рівня родючості ґрунтів та ефективності застосування добрив.

Короткий зміст курсу: Вступ. Ґрунтова діагностика живлення рослин: значення, види, методи проведення. Рослинна діагностика: види та її завдання. Дистанційна діагностика живлення рослин. Сучасні погляди на живлення рослин. Світові та вітчизняні тенденції форм, строків способів застосування добрив. Поліпшувачі живлення рослин (ґрунти, субстрати і сорбенти, інгібітори нітрифікації, мікробні препарати, регулятори росту рослин, функціональні та халатні добрива, дефоліанти, десиканти і сениканти). Чинники, які визначають дози добрив. Сучасні методи визначення доз добрив. Місце  та роль органічних добрив у сучасних системах удобрення. Сучасні тенденції у технологіях застосування добрив. Управління живленням зернових, зернобобових, круп’яних, технічних та кормових культур. Управління живленням овочевих, плодових і ягідних культур і винограду. Управління живленням рослин в умовах зрошення та захищеного ґрунту. Управління живленням декоративних, лікарських й інших культур.