ПОРТРЕТ ПРОФЕСОРА М. М. ШКВАРУКА ЗНОВУ В МУЗЕЇ ГЕОЛОГІЇ І ГРУНТОЗНАВСТВА

Серед видатних учених, що уславили Уманський сільськогосподарський інститут (нині Уманський національний університет садівництва), Миколі Матвійовичу Шкваруку належить особливе місце. Народився відомий учений-грунтознавець, Заслужений працівник Вищої школи Микола Шкварук 12 грудня 1898 року в с. Братишів Тлумачського району Івано-Франківської області. Його постать ще за життя була овіяна легендами. Зокрема, коли йшлося про юність, поневіряння в наймах, службу в армії, роки навчання. А становлення його як педагога і вченого, відбулося, після закінчення в 1925 році одного з кращих навчальних сільськогосподарських закладів – Уманського агротехнікуму.

Ще студентом і одночасно завідувачем їдальні технікуму він знаходив час для активної наукової роботи. Разом із П. А. Власюком, який згодом був завідувачем кафедри агрохімії і грунтознавства, академіком, президентом академії аграрних наук України, О. М. Грінченком, майбутнім ректором Харківського СГІ та Г. С. Гриньом, що згодом став науковим співробітником Інституту грунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського, вони розробили наукові засади живлення рослин у зерно-буряковій сівозміні.

В 1925–1927 рр. працював завідувачем агропрофшколи, а з 1927 до 1930 рр. був завучем Верхівської агропрофшколи Вінницької області.

В грудні 1930 року М. М. Шкварук одержує запрошення директора Уманського сільгоспінституту Н. Б. Шромвассера зайняти посаду асистента кафедри агрохімії і грунтознавства, на якій пропрацював до жовтня 1984 року. Упродовж 1933-1936 рр. він завідував кафедрою рослинництва, а під час окупації в 1941–1944 рр. Микола Матвійович приклав багато зусиль, щоб зберегти інститутську оранжерею та навчально-наукову бібліотеку.

В 1932 році за результатами досліджень грунтів у співавторстві з П. А. Власюком були видані навчальні посібники «Ґрунтознавство» та «Методика дослідження грунтів», а в 1934році, після обстеження значної частини грунтів Лісостепової зони, опубліковано «Методика визначення елементів родючості грунту для встановлення потреби плодово-ягідних господарств в угноєнні».

В 1933 році Микола Матвійович вступає до аспірантури, а в 1940 році захищає кандидатську дисертацію. В 1958–1962 рр. очолював групу ґрунтознавців, які обстежили понад півмільйона гектарів грунтів у Черкаській та інших областях України. Одночасно він продовжує займатися науковою роботою з овочевими культурами, за результатами якої в 1960 році захистив докторську дисертацію. Під керівництвом М. М. Шкварука успішно захищено сім кандидатських дисертацій.

В 1965 році видав підручник «Ґрунтознавство» для студентів технікумів, який витримав три видання, в 1974 р. у співавторстві з П. А Власюком, С. Е. Сапатим, Г. Д. Шамотієнком монографію «Хімічні елементи в житті рослин, тварин і людини», яка двічі перевидавалась. В 1975 р. в співавторстві з М. І. Делеменчуком видали підручник «Агрохімія», а в 1976 році – «Ґрунти України» і кольорові таблиці для них. Підсумком його багаторічної праці стало видання в 1981 році кольорової монографії «Людина і квіти».

М. М. Шкварук викладав ґрунтознавство і геологію. Розмовляв, читав лекції і проводив заняття лише українською. Він взагалі любив усе народне, українське: пісні, живопис, часто носив вишивану сорочку. Створив музей геології і грунтознавства, в якому зібрані гірські породи і мінерали, що входять до складу ґрунтоутворювальних порід і грунтів. Спочатку колекція музею комплектувалась зі зразків, зібраних студентами з різних областей України. Микола Матвійович був неперевершеним екскурсоводом парку «Софіївка», історію та різні легенди якої знав, наче сам жив у ті роки та бачив все на власні очі.

Колекція створено ним музею постійно поповнюється. Нині це один з кращих музеїв в аграрних навчальних закладах України.

Всі, хто знав і мав нагоду працювати з Миколою Матвійовичем, поважали за його доброту і порядність, скромність і щирість, доброзичливість і працелюбність.

Для вшанування пам’яті вченого-грунтознавця, колектив кафедри агрохімії і грунтознавства посприяв виготовленню в художньому оформленні портрета Миколи Матвійовича Шкварука, який знову на видному місці у ним же створеному музеї геології і грунтознавства.

Андрій МАРТИНЮК,
доцент кафедри агрохімії і ґрунтознавства