Жив і працював для Університету

100-річчя від дня народження доктора сільськогосподарських наук, професора Івана Маркіяновича Карасюка

Основні наукові праці Карасюка Івана Маркіяновича

Карасюк Іван Маркіянович — доктор с.-г. наук, професор, Український вчений у галузі агрономії, Заслужений працівник освіти України, Відмінник аграрної освіти і науки,  довічний стипендіат Президента України, Почесний громадянин м.Умань, Почесний член Українського товариства ґрунтознавців і агрохіміків.

Народився 23 листопада 1923 року в с. Сари Гадяцького району Полтавської області у бідній селянській родині хліборобів Маркіана Яковича та Євдокії Ананьївни Карасюків. Закінчив сільську середню школу на відмінно. 

З 1 жовтня 1941 до 1 травня 1945 - учасник бойових дій ІІ Світової війни.

1947—1952 рр. — студент Уманського сільськогосподарського інституту, який закінчив з відзнакою.

1952—1956 рр. — дільничний агроном Уманської МТС.

1956—1959 рр. — аспірант кафедри загального землеробства Уманського СГІ (науковий керівник — С. С. Рубін).

1958—1962 рр. — асистент, старший викладач кафедри організації сільськогосподарських підприємств УСГІ.

1960 р.— захист кандидатської дисертації на тему: «Покращення зяблевого обробітку ґрунту під цукрові буряки в умовах Лісостепу України».

1962—1973 рр. — доцент кафедри агрохімії і ґрунтознавства, декан агрономічного факультету Уманського СГІ.

1970 р. — захист докторської дисертації на тему: «Поліпшення системи зяблевого обробітку ґрунту під просапні культури у зернобурякових сівозмінах південно-західного Лісостепу України».

1973—1989 рр. — проректор з навчально-виховної та наукової роботи Уманського сільськогосподарського інституту.

1979 — 2009 рр. — завідувач кафедри агрохімії і ґрунтознавства.

1982 р. — професор Уманського СГІ.

1988 р. — голова Уманського відділення Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків.

Наукові дослідження присвячені раціональному та ефективному використанню добрив для підвищення родючості ґрунтів. Автор розділів у «Довіднику з зернових культур» (1991), книги–нариси «Життя прожити – не поле перейти» (2003), "Завжди серед людей і для людей" (2008).

Коло наукових інтересів: системи мінерального живлення рослин.

Керівник наукової школи: підготував два доктори і 11 кандидатів наук. Автор понад 400 наукових праць, в тому числі: монографії, підручники, навчальні посібники.

Нагороди

За успіхи в роботі відзначений: іменним годинником (1955 р.), Почесними грамотами Міністерства сільського господарства (1967, 1978), Міністерства АПК України (1994,1998), пам'ятними нагрудними знаками Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти – «За відмінні успіхи в роботі» (1983); грамотами Міністерства освіти України (1994–1998), медаллю «Ветеран праці» (1984), Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1984), Заслужений працівник вищої школи України (1988), «Знак пошани» (2003), «Відмінник аграрної освіти і науки» І ступеня (2004). На V з'їзді товариства ґрунтознавців і агрохіміків України обраний Почесним його членом (1998).

За особливий внесок у розвиток міста, активну громадську діяльність рішенням міської ради Умані від 24 квітня 2004 р. він був удостоєний відзнаки «За заслуги перед містом», а в 2009 році нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та орденом за мужність.